Незалежність НАБУ і САП: крок вперед і два назад?

Законодавче поле, що регулює роботу антикорупційних органів, останнім часом нагадує маятник. Правила гри змінюються так швидко, що це викликає обґрунтовані питання. Спочатку незалежність НАБУ і САП суттєво обмежують, а вже за кілька днів – повертають майже до початкового стану.

Залишимо осторонь оцінки ефективності самих антикорупційних органів – це тема для окремої, значно глибшої розмови. Важливіше зрозуміти логіку самих законодавчих рухів.

Від самого початку система мала будуватися за принципом автономії: розслідування НАБУ мали б контролювати лише прокурори САП. Це повинно створювати закритий процесуальний контур, в який Генеральний прокурор не мав прямого доступу.

Проте нещодавно, дуже неочікувано і різко, цей принцип скасували, надавши Генпрокурору більше важелів впливу. І майже одразу ж законодавець зробив крок назад, ухваливши новий закон. Він фактично повернув усе «як було», знову ізолювавши розслідування НАБУ від зовнішнього процесуального контролю.

По суті, відбулося повернення до початкової конструкції. Чи стане це рішення остаточним і як працюватиме на практиці – покаже час. Проте сам факт таких швидких і протилежних за змістом рішень свідчить про відсутність стабільного бачення у цьому чутливому питанні.

Логіку цього «зворотного» кроку я спробував проаналізувати у своїй статті для видання Mind.ua, ще коли він був на стадії законопроєкту. Так що ж таки сталося і чи відновили “незалежність” антикорупційних органів правопорядку?

Читати повну версію статті на Mind.ua – Як законопроєкт №13533 повертає САП та НАБУ з-під контролю Генпрокурора